Школа була, є і буде в житті кожної людини. Для учнів  - це набуття знань, а для вчителів – книга життя, читаючи яку, сторінку за сторінкою, набираєшся безцінного досвіду.

       Напевне саме тому ми із сестрою обрали цю нелегку, але цікаву професію . Сестра – Валентина Василівна, стала вчителем фізики , а  я – вчителем математики , так як наші  мудрі, ерудовані, добрі  і  толерантні  батьки  Шова   Василь  Григорович  та Ганна Іванівна. Мій син Іван цього року також почав вчителювати – вчить фізику і математику.

        На своїх уроках я вчу дітей не тільки математики, а ще    виховую  в  них почуття  поваги  до батьків, однокласників, дорослих,  почуття  любові  до  рідного  краю. Прагну виховати   чуйних, щирих, чесних і добрих людей.

        Професія вчителя характерна тим, що кінцеві плоди своєї праці вчитель отримує аж років через  4 – 5, коли  маленькі  п’ятикласники  поступово  починають перетворюватись  у  лебедят, а в 11 класі – це вже справжні лебеді : сильні духом, цілеспрямовані. І тоді душа радіє...

          А коли беру знову п’ятий клас, то  з часом розумію, що це вже не такі діти як булі попередні, а більш розвинуті. Отже, вчитель ніколи не повинен зупинятися на досягнутому, а постійно  розвиватись,  самовдосконалюватись,  бо  життя – це процес, тому завжди потрібно рухатись вперед!